Інституційна спроможність держави та права людини

У статті розкриваються основні параметри інституційної спроможності держави. Верховенство права як критерій легітимності діяльності держави передбачає методичне втілення владних рішень в життя, які мають ґрунтуватися на фундаментальних цінностях гідності людини, свободи, рівності, поділу влади та демократії. В якості основного методологічного підходу розглядається синтетичний, який побудований на основі міждисциплінарних досліджень, що поєднують розуміння права як природних законів та результатів людської діяльності, що зумовлює певну структуру суспільства та його організацію в державу. Набуває нового значення приватноправовий механізм формулювання та визнання правил і процедур. Зокрема, це проявляється у доктрині прямої дії права наднаціональних об’єднань у сфері прав людини, які накладають негативні і позитивні обов’язки на державу. Обумовленість організації держави правами і свободами людини визначається через інституції, процедури і правила щодо обмеження влади. У силу цього держава покликана гарантувати економічні свободи, здійснювати справедливий розподіл благ та рівний доступ до них громадян. Трансформація національного суверенітету передбачає його політичну та юридичну складову, а також передачу частини суверенних повноважень на наднаціональний рівень. Критерієм демократичної легітимності такої передачі повноважень служить якість захисту прав людини та забезпечення національних інтересів. У світлі цього необхідно досягти належного рівня симбіозу людства із природою і воно є питанням глобального рівня та потребує кардинальної зміни у підходах щодо ухвалення владних рішень на всіх рівнях організації влади. Це надає особливого характеру сучасному процесу глобалізації як руху в сторону посилення охорони довкілля, забезпечення прав людини та втілення демократичної конституційної держави. Тому набуває значення конкурентоспроможність національної економіки, незважаючи на циклічність економічних процесів та наявні конфлікти між державами. Виходячи з цього, розкрито різні варіанти втілення європейського та євроатлантичного векторів інтеграції Україні за допомогою адекватних конституційних засобів