Окремі криміналістичні вчення: концептуальні підходи до формування

Розглянуто концептуальні підходи до формування та застосування окремих криміналістичних учень (теорій) як наукових конструкцій, що становлять основу структури загальної теорії криміналістики та визначають рівень розробки теоретико-методологічної бази цієї науки. Складовою частиною загальної теорії криміналістики, її стрижнем виступають окремі криміналістичні вчення (теорії), які передують їй або, навпаки, породжуються нею і досліджують тільки певне коло закономірностей об’єктивної дійсності з числа тих, які вивчає криміналістика в цілому. Запропоноване авторське визначення поняття «окреме криміналістичне вчення (теорія)» та висловлені пропозиції щодо систематизації окремих криміналістичних учень, визначення їх місця у структурі загальної теорії криміналістики. Підкреслено, що характер закономірностей, які досліджує кожне з окремих криміналістичних учень (теорій), обумовлюють порядок їх упорядкування в структурі загальної теорії криміналістики. Водночас, між предметами загальної теорії криміналістики та окремих криміналістичних учень, існують відносини підпорядкованості цілого і частини. У структурі загальної теорії криміналістики доцільно виділяти два рівні окремих учень: 1) криміналістичні вчення (теорії) загальнонаукового рівня, що охоплюють наукознавчі проблеми; 2) криміналістичні вчення (теорії) окремонаукового рівня, які стосуються дослідження закономірностей, що входять до предмета криміналістики, розкривають його сутність і специфіку. Зазначено, що сучасна система окремих криміналістичних учень (теорій) є динамічною і її вдосконалення зумовлене потребами судової та слідчої практики, розвитком суміжних галузей знань, загальної теорії і окремих криміналістичних учень, зміною зв’язків і залежностей між ними. Визначені критерії, яким має відповідати окреме криміналістичне вчення (теорія). Виокремлені дискусійні питання щодо цієї проблеми, окреслено шляхи оптимізації наукових розробок у ці й царині знань