Посилення ролі судової гілки влади, як відповідь вимогам часу

Сьогодні країна неможлива без складної системи органів державної влади. Незважаючи на різноманітність цілей, які стоять перед державою, відповідальність за їх досягнення лежить як на всій державі в цілому, так і на кожній структурі механізму держави окремо. Одним з таких важливих механізмів, за допомогою якого держава виконує свої функції, є судова влада. Тому основна мета роботи полягає у аналізі ролі судової гілки влади та визначенні її місця в сучасній системі поділу влади. Для реалізації поставленої мети, авторами були використані теоретичні методи, які дозволили визначити, що наслідування зарубіжних моделей судової влади не завжди є правильним. Оскільки необхідно враховувати особливості правової та судової систем певних країн. На рівні міжнародних договорів і загальноєвропейських стандартів визначені лише загальні принципи, яким повинні відповідати судові органи кожної європейської країни, та завдання й мета, які поставлені перед судами в сучасній демократичній країні. Автор зазначає, що протягом останніх десятиліть держави Європейського Союзу не зазнавали будь-яких важких потрясінь, здатних кардинально вплинути на планомірне й спокійне еволюціонування судових систем. Це дало можливість країнам ЄС при оптимізації роботи своїх судових органів ураховувати не тільки внутрішньодержавні потреби, а й забезпечити можливість співробітництва судів різних країн між собою. В роботі також розглянуто питання щодо вибору та відповідальності суддів. Встановлено, що система вибору суддів недосконала. Виявлено, що кар’єра судді може бути припинена при досягненні пенсійного віку, через психофізичний стан судді та через вчинення серйозного дисциплінарного вчинку. Також існує суддівський імпічмент, який представляє собою дуже складну процедуру з серйозними гарантіями, які захищають суддю від необґрунтованих дій. В роботі визначено, що процедура імпічменту до суддів застосовувалася дуже рідко, і тільки в відношенні федеральних суддів. У країнах континентальної Європи зазвичай встановлюється вікова межа, після досягнення якої, суддя чи інший чиновник судової влади автоматично виходить у відставку. Висновки, які випливають з даного аналізу, свідчать про зростання ролі судової влади, яка сприяє законності і правопорядку