Правові засоби забезпечення єдності застосування кримінального процесуального закону

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, який, будучи складовою принципу верховенства права, забезпечує розумну прогнозованість судових рішень. На теоретичному рівні питання єдності судової практики здебільшого стають предметом досліджень у контексті судової реформи та судоустрою, проте комплексні дослідження з цієї проблематики у царині сучасного кримінального судочинства майже відсутні. Метою дослідження є встановлення системи правових засобів забезпечення єдності судової практики. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: діалектичний, системний, формально-юридичний та логічний методи. Авторами надано короткий огляд теоретичних положень, що визначають соціально-правову цінність єдності правозастосовної практики. Проаналізовано поняття «єдності судової практики» у царині кримінального провадження та наголошено на використанні у власному дослідженні підходу до розуміння єдності судової практики як синоніму однакового (усталеного) застосування процесуальних та матеріальних норм в однорідних категоріях судових рішень, що ухвалюються в перебігу кримінального провадження. Розглянуто питання реалізації дискреції при прийнятті судового рішення та її співвідношення із стандартом «узгодженості судового рішення». Встановлено, що межа дозволеної різності у застосуванні закону є досить гнучкою та неформалізованою. Установлено, що якість закону не може оцінюватися у відриві від практики його застосування. Авторами наголошено й на інструментальній ролі судової практики у загальному механізмі забезпечення однаковості правозастосування. Висловлена позиція щодо ролі роз'яснень Пленуму Верховного Суду в загальному механізмі забезпечення єдності судової практики. Встановлено, що система правових засобів забезпечення єдності застосування закону у царині кримінального провадження складається з сукупності взаємопов’язаних між собою елементів. Результати дослідження можуть бути використані при подальшій науковій розробці проблеми забезпечення єдності судової практики, науковому обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства України, що регулює питання, які стали предметом даного наукового дослідження

Doi: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.156-169