Договір у механізмі правового регулювання відносин інтелектуальної власності

Актуальність дослідженої у статті проблематики обумовлена посиленням ролі договірного регулювання відносин інтелектуальної власності в умовах інформаційного суспільства та переходу до інноваційного типу розвитку національної економіки. Ціль даного дослідження полягає у виявленні особливостей дії договору як правового засобу у механізмі правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності на різних його стадіях. В контексті аналізу договору як засобу регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності наголошено на доцільності розмежування двох груп правовідносин: які опосередковують статику, тобто належність об’єктів права інтелектуальної власності відповідним суб’єктам, і тих, які опосередковують динаміку, тобто перехід майнових прав інтелектуальної власності від одних суб’єктів до інших. Зазначено, що договір є чи не найважливішим правовим засобом комерціалізації прав інтелектуальної власності, забезпечуючи ефективне впровадження результатів творчої діяльності у виробництво та інші ділянки суспільного життя для задоволення як приватних інтересів їх творців, осіб, які інвестували кошти у їх створення, так і загальносуспільних інтересів. Відзначено тенденцію до все більш широкого використання договору, як правового засобу на стадії захисту прав інтелектуальної власності. Сторони можуть закріпити у договорі щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності способи захисту їх прав, які не передбачені у законі, врегулювати порядок вирішення спорів тощо. Отже, договір є ефективним правовим засобом на усіх стадіях правового регулювання відносин інтелектуальної власності – при юридичній регламентації означених відносин, набутті прав інтелектуальної власності, здійсненні цих прав, а також при їх захисті. Проведений в межах даної статті аналіз та його результати можуть використовуватися у подальших наукових дослідженнях проблем договірного регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, а також у правотворчій діяльності для удосконалення національного законодавства про інтелектуальну власність, що набуває особливого значення у контексті рекодифікації цивільного законодавства України

Doi: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.64-76