Момент виконання обов’язку зі сплати податків та зборів: податково‑правовий аспект

Процедуру виконання податкового обов’язку пов’язують з особливостями регулювання бюджетних відносин. Формування за рахунок податкових надходжень коштів, що забезпечують реалізацію державних функцій, підносить податкові правовідносини до рангу одних з найбільш значущих для існування держави та тих, що вимагають безумовного державного регулювання. Тому основна мета роботи полягає у аналізі зобов’язань щодо сплати податків та зборів з огляду податково-правового аспекту. Сфера дії бюджетного законодавства пов’язується, перш за все, із стадіями бюджетного процесу, процедурами появи, виконання та звітності актів про бюджет. Встановлено, що бюджетне та податкове законодавство відрізняються у питаннях оцінки суб’єктного складу. Держава, надаючи банку ліцензію на здійснення банківських операцій, в тому числі і перерахування податків до доходних частин бюджетів, фактично переконує платника в тому, що банк є саме тим суб’єктом, через якого платник не лише має можливість, але і обов’язок сплатити податок. З огляду на наведене вище, виходячи із системного аналізу статей 1, 3, 4, 5, 16, 38 та 129 Податкового кодексу України можна прийти до висновку, що виконання податкового обов’язку платником регулюється виключно нормами податкового законодавства до якого неможливо віднести ні Бюджетного кодексу України, ні спеціальні Закони, які регулюють питання обігу грошових коштів. За такої умови податкове законодавство не покладає на платника додаткових обов’язків, або ж застосування санкцій за діяння, які призвели до ненадходження коштів, сплачених ним у якості податків та зборів, з вини інших осіб, зокрема, банків. Так само належне виконання платником податків свого податкового обов’язку (сплата у встановлений законом строк та у повному обсязі), але не надходження цих коштів на єдиний казначейський рахунок з вини банку, не може породжувати виникнення у такого платника податків повторного обов’язку сплати податків, або зборів. Інший підхід правозастосування був би підставою покладення на платника обов’язку зі сплати податків та зборів двічі