Мультикультуралізм як політико-правовий концепт

Глобалізація, яка за певних обставин і до певної міри може сприяти розмиванню етнокультурної ідентичності, в цілому не знищує етнічного чинника, не спричиняє повної уніфікації соціокультурної сфери. Одним із перспективних варіантів забезпечення міжкультурного діалогу, вирішення правових протиріч та досягнення взаєморозуміння в умовах подекуди вимушеного співіснування носіїв різноманітних етнокультурних ментальностей, є ідея та політико-правова концепція мультикультуралізму. Метою статті є філософсько-правовий та загальнотеоретичний аналіз природи та різновидів мультикультуралізму крізь призму світоглядної дихотомії лібералізму й комунітаризму. Важливим практичним моментом є загальна спрямованість комунітаризму на захист прав етнічних, конфесійних та інших меншин, що до певної міри зближує комунітаризм із мультикультуралізмом. Водночас еволюція позиції частини лібералів від неприйняття до схвалення правової політики мультикультуралізму є результатом впливу комунітарної парадигми та доказом синтезу й конвергенції обох філософських напрямів і появи нового концептуально модифікованого політико-правового «гібриду» – ліберального комунітаризму. За аналогією із «сімейством лібералізмів» можна вести мову про «сімейство мультикультуралізмів», маючи на увазі неможливість створення єдиної для всього глобального соціуму концепції мультикультуралізму. Як діахронно, так і географічно соціальні відмінності є дуже суттєвими. Мультикультуралізм як політико-правова концепція і як правова політика може бути ефективним лише щодо конкретної держави в конкретно-історичних умовах. У цьому зв’язку важливим є питання щодо вибору тієї чи іншої моделі, або ж навіть унікального локального варіанту мультикультуралізму