Основи та перспективи впровадження інституту колективного (групового) позову в Республіці Казахстан

У статті показано, що прогнозувати аспект того, в якій сфері права груповий позов знайде своє найбільш ефективне застосування, на даний момент вкрай складно. Автори показують, що слід виходити з того, що груповий позов за змістом введених новел є універсальним механізмом захисту. У статті показано, що імплементувати правовий механізм масового правосуддя можна застосовувати в будь-яких справах, підвідомчих судам загальної юрисдикції за правилами Цивільно-процесуального законодавства (за винятком справ окремого провадження). Автори виявляють, що груповий позов буде актуальний в споживчих, трудових і соціальних спорах, в суперечках про захист навколишнього середовища, суперечках, що випливають із заподіяння шкоди, суперечках в сфері антимонопольного регулювання, в суперечках між учасниками ринку цінних паперів. Висновки авторів засновані на тому, що в іноземних юрисдикціях груповий позов найбільш поширений саме в перерахованих вище суперечках. На думку авторів, та модель групового позову, яка закріплена в цивільно-процесуальному законодавстві, в малому ступені відрізняється від простої співучасті на стороні позивача і значного зиску для учасників групи не містить. В рамках процесуальної співучасті сторони мають право передати ведення своєї справи одному з сопозивачів, який і буде dominus litis («господарем спору»), що і відбувається зараз на практиці. До недоліків групового виробництва автори відносять встановлений восьмимісячний термін розгляду справи, рішення може в незначній мірі носити характер res judicata для осіб, які не брали участі у справі. Практична значимість дослідження визначається авторами в зниженні навантаження на судову систему і як наслідок підвищення якості судового розгляду. Це дозволить виділити також і соціально-суспільні форми підвищення сприйняття корпоративної соціальної відповідальності