Правове регулювання патронату над дітьми в Україні: прогалини та колізії

Питання патронату над дітьми уже неодноразово ставали предметом наукових розвідок. Проте і в теорії, і на практиці залишилося багато проблемних аспектів, що випливають із влаштування дітей у сім’ю патронатного вихователя та потребують свого нагального вирішення. Тому, вбачається, є необхідним дослідити, чи привели зміни у правовому регулюванні відносин із патронату до покращення у забезпеченні якнайкращих інтересів дітей, їх особливого захисту і надання допомоги. Метою цієї статті було виявлення прогалин і колізій у правовому регулюванні патронату над дитиною в Україні, визначення шляхів оптимізації національного законодавства у відповідному контексті. З урахуванням поставленої мети, методологія дослідження охоплює загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. У результаті проведеного дослідження аргументовано, що слід, ураховуючи інтереси дітей, які (батьки чи законні представники яких) опинилися в складних життєвих обставинах, передбачити спрощений варіант тимчасового їх влаштування у сім’ї не лише патронатних вихователів, а й близьких до них (їх сімей) осіб. Крім того, доречно не обмежувати термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя трьома (в окремих випадках – шістьма) місяцями. Він має визначатися органом опіки та піклування залежно від конкретних обставин, що зумовили необхідність подібного влаштування дитини. Встановлюючи межі повноважень патронатного вихователя щодо представництва інтересів дитина, яка йому передана на виховання, слід зважати на те, що відповідна діяльність не є видом законного представництва, а здійснюється за договором. Для забезпечення однозначного тлумачення положень інституту патронату та їх правозастосування на практиці доцільно усунути суперечності між окремими нормами права, заповнити прогалини у законодавчому регулюванні патронатних правовідносин

Doi: 10.37635/jnalsu.27(1).2020.132-146