Розподіл ризику завдання шкоди в деліктних зобов’язаннях з позицій економічного аналізу права

Завдання шкоди майновим та (або) немайновим правам осіб трапляється досить часто. Право на відшкодування такої шкоди є беззаперечним. Втім, цивілістичною доктриною неоднозначно вирішуються питання розподілу ризику завдання шкоди в деліктних зобов’язаннях. Тому, метою цієї публікації є обговорення підходів до розподілу ризику завдання шкоди в деліктних зобов’язаннях та визначення їх ефективності з економіко-правових позицій. У статті на підставі економічного та системного аналізу з використанням діалектичного, порівняльного, логічно-догматичного та інших методів, в тому числі економічної науки, характеризуються підходи до визначення мети деліктного права та його можливості забезпечити ефективний розподіл ризику завдання шкоди. Доводиться, що деліктне право може мати прямі регуляторні наслідки шляхом стримування поведінки та розподілу ризиків. Робиться висновок, що завданням деліктного права є оптимальний розподіл ризику шкоди між заподіювачем і потерпілим та забезпечення здійснення ризикової діяльності лише за умови, що її соціальна цінність виправдовує створений ризик. На підставі економічного аналізу деліктного права обґрунтовується, що розподіл ризику завдання шкоди в деліктних зобов’язаннях здійснюється за допомогою інститутів страхування та відповідальності. Страхування є економічно ефективним, якщо йдеться про компенсацію завданої шкоди. Проте лише відповідальність поряд із функцією компенсації може також виконувати функцію стимулювання до запобігання шкоди. У зв’язку з цим ризик завдання шкоди у деліктних зобов’язаннях переважно покладається на особу, що таку шкоду завдала. У зобов’язаннях з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, несе такий ризик навіть за відсутності її вини у завданні шкоди. Підставами для покладення на потерпілого такого ризику є його намір чи непереборна сила. Саме такий підхід до розподілу ризику завдання шкоди в деліктних зобов’язаннях є справедливим та економічно ефективним і сприяє суспільному добробуту

Doi: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.119-130